Наш приклад, на Рибінському водосховищі судака найкраще ловити на йоржа, на підмосковних водосховищах – на плотву, а на Доні – на в’юна. Схоже можна сказати і про блешні. На Московському водосховищі, біля гирла Лами і Шоші, щуку найкраще ловити на блешню типу “Чортик”, а на Істринському водосховищі в зимовий період – на блешню “Гешель”, а в літній період – на блешню типу “Шторлик”. Ще більше різняться насадки на різних водоймах для таких риб, як лящ і сазан.
Були випадки, коли на Московському водосховищі навесні ловили досить велику плітку на черв’яка, а на Істринському водосховищі в цей самий час плітка краще ловилася на мотиля. Одна й та сама риба віддає перевагу взимку одній насадці, навесні – іншій, влітку – третій. Наприклад, судак у водосховищах каналу імені Москви в літній період краще ловиться на плотву, восени – на малька, а взимку – на блешні.
Навесні окунь віддає перевагу черв’яку, влітку й восени – риб’ячому дріб’язку, а взимку найкраще ловиться на блешню і мормишку з підсадженим мотилем. Дрібний і великий лящ навесні на водосховищах Підмосков’я найкраще ловиться на черв’яка, у спекотний літній час – на манку або пшенку, а взимку – на мотиля.
Риба частенько “змінює смак”, але не тільки за сезонами, а й в окремі дні. Тож, якщо ви хочете вдало ловити рибу цілий рік, беріть із собою хороший набір як тваринних, так і штучних приманок.
Насадка мотиля і кукурудзи на гачок
Насадка перловки та пелетсу на гачок
Тісто і манка для риболовлі
Так, у холодні дні ляща найкраще ловити на приманку з хробака, у теплі – на Кашу. Відомий випадок, коли в “безкльовний” день один із рибалок усе-таки ловив лящів на коника, в іншому випадку рибалка наловив багато великої плітки на велику мураху, у третьому – рибалки ловили сазанів на малька.
Одного разу взимку автору довелося бути свідком лову риби на дивну насадку. Це було на Рибінському водосховищі в районі Весьегонська. Не було клювання ні на мормишку з мотилем, ні на блешню, а поруч місцевий рибалка тягав із лунки одного за іншим великих окунів. Виявилося, що він як насадку застосував так звану “щучку”, тобто опариша -личинку великої синьої мухи.
Уперше за багаторічну практику спортивного рибного лову довелося зіткнутися з такою насадкою. Точно так само (щоправда, багато років тому) ми були свідками лову на Дону, Дніпрі та Дністрі сазанів на малька. Саме малька віддавав перевагу сазан будь-якій іншій насадці. Можна навести багато прикладів, коли насадка визначає успіх лову риби. Уміння підібрати насадку є одним з основних чинників, що сприяють успіху рибного лову.
Але підібрати насадку – це ще не все, дуже важливо забезпечити відповідну її якість. Так, наприклад, каша м’якої або рідкої консистенції погано тримається на гачку, і риба часто збиває її, щільна ж, тверда, заважає жалу гачка пробитися крізь її товщу, підсікання не виходить і риба йде. Як же приготувати таку кашу, щоб не було цих недоліків?
Манну кашу готують у такий спосіб: у невелику каструлю наливають склянку води і кладуть по чайній ложці цукрового піску і соняшникової олії. Кип’ятять усе це і в крутий окріп засипають поступово склянку манної крупи, весь час енергійно помішуючи ложкою; отриману масу доводять до такої густоти, що стає важко провертати ложку. Після цього злегка змащують кисті рук соняшниковою олією і остиглу масу руками розминають протягом 5-7 хвилин. Тепер еластична каша готова до застосування.
Пшоняна каша готується так: металеву банку наполовину наповнюють пшоном і доверху заливають її водою. Закривають банку щільною кришкою, для щільного прилягання її перев’язують разом із банкою шпагатом або дротом. Потім у каструлю більшого розміру на дно кладуть підставку (сітку або просто дощечку), на неї ставлять банку з пшоном, каструлю заливають водою і кип’ятять її. Щоб банка не спливла, на неї кладуть вантаж. Кашу варять 1,5-2 години, потім дають їй охолонути. Після цього вона готова до застосування. Її розрізають на кубики і насаджують на гачок.