На початку п’ятдесятих років, на підмосковних водосховищах щука найкраще брала на плітку, пізніше почала віддавати перевагу окуневі, а останніми роками на деяких ділянках водойм вона краще бере на йоржа.
Влітку щука бере краще на карася, ніж на плотву. Карась живучіший і жвавіший за плітку, яка в теплій воді поводиться мляво і швидко втрачає живучість на гачку.
Восени та взимку плітка є найкращим живцем, бо в холодній воді вона виявляється більш стійкою, довго залишається живою, і щука охоче хапає її. У теплу ж пору радимоловити щуку на воблери.
Взагалі ж найкращим живцем вважається рибка з тієї породи, яка більше за всіх інших населяє водойму або її окремі ділянки.
Але бувають і винятки; так, наприклад, щуки, судаки та інші хижі види риби охоче беруть на пічкура, який не водиться в цьому водосховищі.
Щоб зберегти життя живця, його краще насадити на гачок за спину, протикаючи при цьому тонкий м’язовий шар м’яса. Радимо також почитати пропринади на щуку, у запропонованому матеріалі розглядатимуться уловисті приманки на щуку.
Ловля щуки на живця, підводна зйомка
Для успішного спортивного лову риби важливе значення має маскування рибалки, непомітність снастей і оснащення.
Глибоко помилковими є міркування про те, що за гарного клювання щука братиме на будь-яку снасть, а за поганого – не допоможуть жодні снасті й оснащення.
Однак певною мірою це твердження може бути справедливим в умовах водойм з мізерною кормовою базою. Так було, наприклад, у перші роки після утворення підмосковних водосховищ, коли щука брала навіть на грубі снасті.
Після появи рибного молодняка щука стала брати обережніше і клювань на грубу снасть стало значно менше. Грубість снасті може не впливати на клювання хижаків тільки на глухих водоймах, де риболовля розвинена слабо.
У підмосковних водосховищах, де проводять масову ловлю і де є достатня кормова база, хижаки стали краще ловиться на тонку снасть.
На підтвердження цього доводу пошлюся на свою практику. Ми оснастили сім кружків кордовою волосінню і металевими поводками з великимигачками(трійниками) і сім кружків монофільною волосінню перетином 0,4 мм і монофільними поводками з дрібними трійниками.
В обох випадках як живця було застосовано середнього розміру карася. Під час загального підрахунку виявилося, що накухліз монофільною волосінню і такими ж поводками було 80% переверток, а на грубу снасть – тільки 20%.
Цей же досвід показав, що окунь обережніший, ніж щука: на монофільну снасть було виловлено 15 окунів, а на грубу було всього одне окуневе клювання (живець був пом’ятий).
Аналогічні досліди було зроблено під час ловлі судака на Пестовському водосховищі. Сім кружків оснастили металевими повідцями і сім жилковими перетином у 0,3 міліметра.
Ловлю проводили впродовж восьми тижнів по три рази на тиждень. Кружки з різним оснащенням застосовували в один і той самий час.
Як результат із 282 клювань 162 з них були на тонку снасть (повідці) і 120 на грубу. Як і в дослідах із ловом щук, на грубу снасть не був спійманий жоден окунь, а на тонку спіймано 11 окунів.
Під час активного лову з розрахунком на підсікання найкращий результат дає ловля на кухлі, оснащені трійниками; під час пасивного ж лову в розрахунку на те, що хижак заковтне живця, доцільніше застосовувати одинарні або подвійні гачки.