Ті рибалки-спортсмени, які ловили рибу в перші роки після утворення того чи іншого водосховища, не забудуть радість багатих уловів щуки. На водоймах щука ловилася в будь-який час, на будь-яких живця і на всі блешні, і це було стандартним для всіх водосховищ нашої країни.
Ловля щуки в наш час стала дуже популярною і є дуже цікавою. Для того щоб подивитися навчальні ролики з ловлі щуки, варто вписати в будь-який пошуковик фразу “щука відео”. Взимку великою популярністю користуються жерлиці на щуку, якими досить просто і пасивно можна ловити щуку взимку. Про найуловистіші приманки в осінню пору ви можете почитати в цій статті – “Ловля щуки восени”.
Масове виникнення щуки в нових водоймах пояснюється низкою причин. Щука любить тиху воду, тому, вибравшись із річок до просторів водосховищ, щука знайшла сприятливі для себе умови: на залитих ділянках почали рости водні рослини й утворилися чудові місця для нересту, кількість риб, які пожирають ікру, зменшилася, і створилися хороші умови для активного зростання і нересту щук.
Порівнюючи умови старих водойм, дворічна щука була вагою 300-400 г, тоді як у водосховищах вона досягала ваги вдвічі більшої. Щоправда, в наступні роки ріст і вага щуки, як і інших риб, стали меншими, але все ж таки перевершували колишні показники.
Нерест щуки
Нерест щуки в умовах водосховищ починається пізніше, ніж у річках і озерах, і буває тривалішим. У річкових водоймах нерест щуки починається після льодоходу і триває 5-8 днів; в озерах нерест починається після появи великих закраїн і триває 5-10 днів; у водосховищах же щука починає нереститися після звільнення водойми від льоду, а тривалість нересту залежно від погоди становить від 10 до 30 днів. Помічено, що на деяких водосховищах на мілководді нерест щуки починається раніше, ніж на глибоких ділянках.
Затягування нересту щуки у водосховищах погіршує умови її розмноження. Зазвичай нерест щуки проходить під час весняного паводка, а інкубаційний період – під час спаду рівня води. Іноді рано відкладена ікра дозріває до зниження рівня води, і тоді буває гарний “врожай” щуки; але часто велика кількість ікри, особливо відкладеної пізніше, обсихає через зниження рівня води і гине.
Час клювання щуки в нових водосховищах також відрізняється від часу клювання у водоймах старого типу. Так, в умовах річки клювання щуки починається майже одночасно з початком цвітіння черемхи, в озерах – після її цвітіння, а у водосховищах – ще пізніше, днів на 10-15, що, очевидно, пов’язано з більш пізнім нерестом щуки. У старих водоймах клювання щуки в літній час буває слабке і має періодичний характер, тим часом як у нових водосховищах клювання щуки в літній час більш стійке і часом буває кращим, ніж навесні.
Найкращим сезоном клювання щуки у водосховищах слід вважати осінь, причому в цей час трапляється щука більша. Кльов щуки триває і після льодоставу – аж до січня, але слабший. Із січня клювання щуки стає нерівномірним.
У водоймах нового типу клювання різниться не тільки за сезонами, а й у різний час дня. Наприклад: у старих водоймах найкраще клювання восени буває у вечірні та ранкові години, а у водосховищах щука в усі пори року бере в денний час.
У похмурі дні щука бере краще. Думка багатьох рибалок-спортсменів про те, що за північного вітру щука зовсім не бере, практикою не підтверджується. Взимку під час відлиги і за слабких заморозків щука бере краще, ніж у морозні дні.