У більшості водосховищ середньої та північної частини нашої країни окунь є дуже численним. Окунь є мешканцем тихих вод і в умовах водосховищ знайшов сприятливі умови для збільшення чисельності та зростання. Швидке зростання окунів спостерігалося в перший час існування водосховищ, але потім темп зростання їх зменшився. Це пояснюється наявністю багатої кормової бази в перші роки після створення водосховищ і погіршенням її надалі.
Спостереженнями встановлено, що нерест окунів у водосховищах проходить за температури 10-14°. Починається він приблизно в ті дні, коли розпускається листя берези, і триває протягом 10-20 днів, а в інші роки й до місяця. На відміну від умов на річках, нерест окунів у водосховищах починається пізніше і триває трохи довше. Коливання рівня води на живучість окуневої ікри не впливають, оскільки вона відкладається в місцях глибших.
Життя окуня у водосховищах характеризується не тільки зростанням його кількості, ваги і пізнішим нерестом, а й характером клювання. Кльов окуня, особливо в літній час, дуже нерівномірний як по годинах і днях, так і по місяцях і навіть роках.
Кльов окуня взимку буває більш стійким, ніж улітку. Якщо зазвичай у лютому, січні та березні в закритих водоймах лов окуня майже припиняється, то у водосховищах клювання в цей самий час триває.
Варто відзначити й нерівномірність клювання окуня на одній і тій самій водоймі. Різна активність клювання на окремих ділянках водойми пояснюється неоднаковим станом гідрохімічного режиму води і кормової бази на різних ділянках водойми. У клюванні окуня, спостерігається ще одна характерна особливість: у період нересту “бере” тільки молочник.
Таке явище жодного разу не відзначалося під час ловлі окунів на річках і озерах. На річках і озерах місця перебування окуня більш-менш постійні (“окуневі місця”), а у водосховищах окунь часто змінює своє місцезнаходження, і вчорашнє “гарне” місце сьогодні може виявитися порожнім. Ця обставина часто вводить в оману рибалок, які пояснюють погане клювання на вчорашньому “хорошому” місці відсутністю клювання взагалі.
Окунів у водосховищах можна ловити протягом року, але умови лову їх у різні пори року різняться за способами лову, місцями лову, а також за застосовуваною насадкою. Ранньою весною, коли водойма щойно звільнилася від крижаного покриву і вода стала світлішою, окунь готується до нересту. За гарної, теплої погоди окунь бере непогано, але в разі похолодання, у перед нерестовий період, а також під час самого нересту клювання різко погіршується.
Між іншим, похолодання в цей період позначається негативно на клюванні всіх риб, крім холодолюбного миня, який нереститься взимку і на похолодання реагує, на противагу іншим рибам, поліпшенням клювання. Ранньою весною можна ловити окуня на літні вудки і на мормишку. Ловити вудками краще на дрібних місцях, на глибині до 3-4 метрів (берегова зона). Найкращою насадкою під час цього лову слугує гнойовий черв’як, або виповзок; на малька і блешню клювання в цей період буває гіршим.
За відсутності клювання біля берегової зони слід спробувати ловити в місцях, де багато корчів, на глибинах не більше 5 метрів, оскільки на великій глибині окунь навесні трапляється рідко. При цьому ефективнішим є ловля на блешні з мотилем або гнойовим черв’яком. Практично більшість рибалок-спортсменів ловлять окуня в цей період літніми вудками, тим часом окунь ловиться краще на мормишку. Рекомендується при виїзді навесні на рибну ловлю, окрім літніх вудок, мати з собою і блешні. У літній період окуня можна ловити на вудки, спінінг, кухлі, мормишку, а в більш пізній літній час – на зимову блешню.